Мері Акопян: де буде в нагоді український досвід з гуманітарного розмінування?
Чи знали Ви, що фермери Франції, Бельгії, Німеччини та Нідерландів, й досі регулярно витягають вибухонебезпечні предмети та боєприпаси часів Другої світової війни зі своїх полів?
Член наглядової ради Національного оператора протимінної діяльності UDS, Голова Української Національної асоціації з гуманітарного розмінування, екс-заступниця Міністра внутрішніх справ Мері Акопян розповіла в блозі для OBOZ.UA де буде в нагоді український досвід з гуманітарного розмінування.
Ще у 2023 році Організація Обʼєднаних Націй напередодні Міжнародного дня освіти з питань мінної небезпеки та допомоги у діяльності, пов'язаній з розмінуванням заявила, що близько 70 країн по всьому світу мають проблеми з мінами. Якось ці дані не отримали належної уваги. Власне, і повного переліку країн ООН не додала. На жаль, Україна серед всіх цих 70 країн є найбільш замінованою.
Проте, серед них, повірте, є й такі країни, про які ви навряд колись подумали б.
От чи знали ви, що фермери Франції, Бельгії, Німеччини та, наприклад, Нідерландів, й досі регулярно витягають вибухонебезпечні предмети та боєприпаси часів Другої світової війни зі своїх полів?
А у Франції, до того ж, існує величезна територія, забруднена снарядами ще з Першої світової — Zone Rouge. Ця французька земля досі є тривалим нагадуванням про битву під Верденом. Zone Rouge — це територія площею 17 тисяч гектарів, на якій й через понад століття після війни немає людей, а доступ до неї обмежений. На багатьох колишніх полях битв є нерозірвані боєприпаси: артилерійські снаряди, газові снаряди, гранати і боєприпаси до стрілецької зброї. Свинець, ртуть, хлор, миш’як і кислоти досі забруднюють і знищують ґрунт північного сходу Франції.
Місцева влада вважає, що на розмінування цієї території знадобиться ще 300 років. Проте деякі експерти впевнені — Zone Rouge ніколи не буде повністю очищена від снарядів Першої і Другої світових воєн.
Німеччина. Кілька років тому бомба часів Другої світової війни була знайдена на новому німецькому заводі Tesla поблизу Берліна. Й досі у Німеччині надходять сповіщення про виявлені боєприпаси. Їх виявляли в Аугсбурзі, Берліні, Бохумі, Кельні, Дортмунді, Ерфурті, Ессені, Фрайбурзі в Брайзасі, Галле, Гамбурзі, Гельзенкірхені, Мюнстері, Штутгарті та Ксантені.
Нерозірвані бомби досі знаходять по всій території Великої Британії: від, наприклад, спальних районів на кшталт Дрейтона, до великих міст, зокрема і Лондона.
Мінна небезпека досі існує в Італії. Нерозірвані снаряди знаходили навіть в руїнах Помпеї. Крім того, небезпеку становлять не тільки авіаційні бомби. На пляжах уздовж узбережжя все ще залишається незліченна кількість морських і наземних мін, що становить серйозну небезпеку.
Бельгія. За свідченнями місцевих мешканців, в Бельгії знаходять в середньому 10 вибухонебезпечних предметів на день або 250 тонн на рік. Йдеться про всілякі нерозірвані боєприпаси часів обох світових війн: від ручних гранат і артилерійських снарядів до авіаційних бомб.
Хорватія теж потерпає не тільки від наслідків Другої світової війни, але й після Війни Хорватії за незалежність 1991-1995 років.
Наприкінці 2020 року у Хорватії все ще було забруднено 27 955 гектар території, у тому числі 19 688 гектар безумовно замінованих районів та 8 266 гектар територій з підозрою на наявність вибухонебезпечних предметів.
Так, по всьому світові після Другої світової війни створювалися програми з розмінування, проте ми бачимо, що жодна з них не завершена. Тобто, виклик зі знешкодження мін і бомб досі на часі.
Досвід України в цій сфері буде дуже корисним для всього світу, адже наша територія дуже різноманітна: від степів, пустель і лісів до гір. Плюс до цього – різні типи ґрунтів. Рівень досвіду і підготовки українських демінерів вже неоціненний для інших країн світу, які досі борються з наслідками Першої і Другої світових воєн. І з кожним днем цей досвід закріплюється роботами з розмінування в полях і лісах. До всього, ціна робіт українських компаній з розмінування лишається найприйнятнішою: якщо в країнах Європи вартість розмінування становить від кількох євро до кількох десятків євро, в залежності від умов та обсягу робіт, то в Україні вона все ще в рази дешевше, незважаючи на щільність забруднення і складність виконання робіт. Українські оператори, навіть із врахуванням прибутку у 25%, можуть виконувати базові роботи з розмінування вручну по 3 долари/кв.м, з механізованого розмінування — на рівні 0,5 долари/кв.м, комбінованим способом — на рівні 3-5 доларів/кв.м.
До речі, і держава не стоїть осторонь. Україна приділяє темі протимінної діяльності велику увагу і цього року бюджеті окремою строкою було виділено 3 млрд гривень компенсації витрат фермерам за гуманітарне розмінування сільськогосподарських земель. Це вже сприяло становленню ринку і могло б стимулювати подальший розвиток, в тому числі і технологій. І, сподіваюсь, ця програма буде доопрацьована і таки повноцінно запуститься. В принципі, ще 5 місяців (до кінця бюджетного періоду-2024) для цього є і якщо врахувати пропозиції і зауваження операторів і фермерів, це цілком реально. Також критично важливою є можливість довгострокового бюджетного планування з, власне, гарантованим бюджетом на довгий період. Це так само стимулюватиме ринок.
Поруч з цим українські інженери продовжують розвивати й технологічну складову: наші винахідники сконструювали унікальний дрон-сканер для розмінування полів. Він виявляє небезпечні предмети, перш ніж на поле вирушать сапери.
До речі, сапери UDS вже теж випробували дрони, які шукають міни за допомогою магнітометра та нейронних мереж. Обстеження ділянок проводилось за допомогою дронів DJI M30t та DJI M300 з магнітометром, а зібрані дані було проаналізовано UADAMAGE за допомогою нейронних мереж.
Таких цікавих рішень в українських фахівців чимало. І вони, разом з нашим досвідом, точно стануть в нагоді не одній країні, аби прискорити очищення їхніх земель. І не протягом 300 років.
Колонка була підготовлена для OBOZ.UA: http://surl.li/qonemr.