Ярослав Надь: Незважаючи на складність умов роботи вартість розмінування в Україні все ще в рази дешевше, ніж в Європі
Ярослав Надь — словацький політик, Міністр оборони Республіки Словаччина у 2020-2023 роках. Безапеляційно підтримував Україну як на посаді Урядовця, так і наразі, незважаючи на спроби росії завадити цьому. Навесні 2024 року Ярослав Надь був обраний головою Наглядової ради Українського національного оператора протимінної діяльності Ukrainian demining services (UDS).
В своєму інтервʼю Ярослав Надь розповів про досвід інших країн у розмінуванні, про необхідні зміни до законодавства у сфері протимінної діяльності, а також про те, що може прискорити очищення українських земель від вибухонебезпечного бруду війни.
Пане Ярослав, як голова наглядової ради UDS, розкажіть про свою роботу в цій компанії?
Я долучився до команди UDS навесні 2024. Саме тоді мене було обрано головою наглядової ради. Робота наглядової ради полягає у вирішенні будь-яких питань, які стосуються діяльності компанії. Наприклад, останні рішення стосувалися долученню UDS до двох асоціацій: Української національної асоціації з гуманітарного розмінування та Української асоціації операторів гуманітарного розмінування. З надважливого — це ухвалення порядків з впровадження гендерної та екологічної політик в компанії. Концепція гендерної рівності в UDS ґрунтується на принципі рівноправної участі чоловіків та жінок у діяльності компанії. І це не просто слова, адже на сьогодні третина колективу компанії — це жінки, в тому числі й учасниці бойових дій. Такий підхід правильний і важливий, і відповідає програмі НАТО "Жінки, мир і безпека".
Забезпечення належного рівня екологічної безпеки також є невід’ємною складовою у роботі UDS з самого початку діяльності компанії. Саме тому Наглядова рада затвердила ключові засади екологічної політики. А для більш ефективної реалізації ми розробили також Стандартну операційну процедуру СОП 08.02 «Заходи щодо захисту навколишнього середовища».
Яке основне бачення компанії в її роботі?
Компанія UDS була створена у 2023 році у відповідь на заклик українського Уряду щодо термінової потреби розвитку сфери гуманітарного розмінування. І компанія сміливо прийняла цей заклик. Свою ефективність вони доводять щоденною роботою.
Мета компанії – екологічно безпечне й успішне майбутнє і довгостроковий розвиток регіонів України.
Робота компанії базується на кількох принципах. Навіть, я би сказав цінностях:
— Безпека персоналу, місцевого населення та землі, яку сапери компанії розміновують — основний пріоритет UDS.
— Професіоналізм. Компанія дуже відповідально ставиться до підбору фахівців у команду та забезпечує постійне підвищення їхньої кваліфікації.
— Стандарти якості. Це дуже важлива складова. UDS має всі сертифікати відповідності міжнародним стандартам НАТО та ISO.
— Співпраця з місцевими громадами, партнерами та донорами на довірі та прозорості. Партнерські відносини в такій непростій справі дуже важливі.
— Інновації. Компанія постійно вдосконалює методи розмінування, інтегруючи новітні технології у нашу роботу. Наприклад, UDS була першою компанією, яка закупила для роботи машини дистанційного розмінування Bozena і активно використовує їх для гуманітарного розмінування у Миколаївській і Київській областях. Це не тільки зменшує вартість робіт, а й, головне — підвищує безпеку наших саперів.
Які цілі ставить перед собою команда?
Головна ціль — повернути до життя забруднені війною українські землі.
Близько 156 тисяч квадратних метрів території України на сьогодні визначена як потенційно забруднена мінами і вибухонебезпечними предметами. На сьогодні перед державою і перед операторами протимінної діяльності, в тому числі перед UDS, стоїть відповідальне завдання — очистити забруднені війною землі. І це не тільки про потреби України. Всі ми знаємо внесок України у забезпечення світової продовольчої безпеки. Його неможливо переоцінити, адже до повномасштабної війни зерно з України годувало понад 400 мільйонів людей у всьому світі. Сьогодні, через війну, яку розпочала росія, і яка продовжується вже 10 років, світова продовольча безпека під загрозою. Я Скажу більше: я впевнений, що це виклик не лише для України, а й для партнерів, адже йдеться про відновлення світового продовольчого порядку.
Як Ви оцінюєте розвиток сфери протимінної діяльності в Україні та гуманітарного розмінування зокрема? Що, на вашу думку, слід відкоригувати чи доопрацювати?
Сфера гуманітарного розмінування активно розвивається. Операторів стає все більше.
До прикладу, восени 2023 року в Україні було сертифіковано 19 операторів, з яких українських дев’ять, а вже на початок травня 2024 року їх налічується 39.
Це логічний процес, адже для якнайшвидшого очищення забруднених вибухонебезпечними предметами земель необхідно багато фахівців. Також не на останньому місці стоїть впровадження новітніх технологій і, звісно, належне фінансування.
Що стосується доопрацювання існуючої нормативної бази, то напевно було б добре все таки зкоригувати запроваджений механізм компенсації.
Норму прибутку операторів доцільно було б зафіксувати на рівні 25%, як це було зроблено для операторів ринку озброєння. Це дало б змогу операторам інвестувати в розвиток бізнесу: від покращення матеріальної бази до впровадження сучасних технологій.
І, до речі, в Європі роботи з розмінування як мінімум у 2-3 рази дорожчі, ніж в Україні, хоча устаткування і техніка по суті аналогічні. Наприклад орієнтовна вартість послуг з розмінування вручну у Хорватії складає 4-5 доларів/кв.м, механізованого — 0,9-1,2 доларів/кв.м. В цілому в країнах Європи вартість розмінування становить від кількох євро до кількох десятків євро, в залежності від умов та обсягу робіт. І це при тому, що таких викликів, як в Україні, тут немає.
Незважаючи на складність умов роботи вартість розмінування в Україні все ще в рази дешевше, ніж в Європі. Українські оператори, навіть із врахуванням прибутку у 25%, можуть виконувати роботи з розмінування вручну по 3 долари/кв.м, з механізованого розмінування — на рівні 0,5 долари/кв.м.
Досвід яких країн найближчий Україні? Що слід прийняти, а що зробити по-іншому? Наприклад, досвід Хорватії, Сирії чи Афганістану?
Не думаю, що будь який досвід сучасних країн тотожній до того, що переживає Україна. В тому числі, наслідки цієї війни. На сьогодні Україна найзабрудненіша вибухонебезпечними предметами країна світу. Кількість випущених росіянами по території України ракет і снарядів не можна порівняти з жодною країною світу. Звісно, можна і треба переймати досвід у розмінуванні інших країн, але точно не вийде робити так само як в Сирії, Хорватії чи Афганістані… Мені здається, Україна працюватиме з урахуванням цього досвіду, але за власною програмою. Більше того, досвід України в розмінуванні, як на мене, перейматимуть потім інші країни. Окрім трьох країн, про які ви сказали, проблема розмінування досі актуальна і у Франції, наприклад. Адже там досі не вирішене питання Zone Rouge. Величезна територія на північному сході Франції, яка виявилася настільки пошкоджена боями ще Першої світової війни, що була визнана непридатною для проживання людей та ведення багатьох видів діяльності. За сто років небезпечну територію вдалося зменшити до близька 100 квадратних кілометрів, але питання повного розмінування досі відкрите.
Словацька Республіка активно підтримує Україну з самого початку цієї нахабної та безпідставної атаки Росії, в тому числі у сфері гуманітарного розмінування. Як ви вважаєте, які спільні проекти чи ініціативи могли б допомогти Україні в цьому напрямку?
Так, уряд Словаччини, в якому я обіймав посаду міністра оборони з 2020 по 2023 роки, допомагав Україні в різних сферах, включаючи значну військову допомогу, а також обладнання для розмінування. Це було правильне рішення, яке ґрунтувалося не лише на людяності, а й на тому факті, що наш сусід і близький друг — Україна, є жертвою безглуздої, неспровокованої та масованої агресії росії.
Наразі Словаччина передала Україні близько десяти систем розмінування Bozena, а словацькі фахівці провели навчання для операторів протимінної діяльності. У сфері розмінування Словацька Республіка має не тільки багаторічний досвід у виробництві Bozena Systems, але також потужний досвід роботи з розмінування в кількох післявоєнних країнах світу, включаючи Ірак, Афганістан, колишню Югославію чи країни Африки. Можливості подальшої співпраці великі, я вірю, що незабаром вони будуть реалізовані в інших спільних проектах.
Скільки років може знадобитися для повного розмінування українських земель після перемоги?
Якщо рахувати з моменту завершення війни, повного виведення російських військ і підконтрольних рф збройних формувань з території України, і я маю на увазі всю територію України з Донбасом і Кримом, то це кілька десятків років. Точно не менше 30. Якщо говорити про досвід Європейських країн у напрямку розмінування, то перша на думку спадає Хорватія. Наприклад фахівці Хорватського центру розмінування (CROMAC) свого часу проводили дослідження і дійшли висновку, що один рік війни дорівнює близько 7 років розмінування. Тож, якщо спиратися на такі розрахунки, то треба не менше 70 років. І, звісно, тисячі фахівців. Але мені здається, що цей процес можливо прискорити.
На яких технологіях гуманітарного розмінування варто зосередитися, щоб пришвидшити цей процес?
Однозначно розвиток безпілотних літальних апаратів. Як на полі бою, так і на полях розмінування — майбутнє за дронами. І, до речі, Україна здійснила великий прогрес у розробці дронів для військових операцій. Я впевнений, такий прогрес чекає і на розвиток дронів для потреб гуманітарного розмінування. Звісно, важливим є застосування машин дистанційного розмінування. І обов’язково — постійне підвищення кваліфікації самих саперів. Нехай не дуже активно наразі, але ринок оновлюється, зʼявляються нові технології, і для їх ефективного застосування необхідно вчасно їх опановувати.
Яким Ви бачите майбутнє України?
Щасливим, мирним, переможним. Україна переможе і продовжить свою інтеграцію до Європейського союзу. Міста будуть відбудовані, кремлівський режим пройде трибунал і кожен воєнний злочинець буде притягнутий до відповідальності. На жаль, не повернути всіх загиблих, вбитих російськими ракетами та зброєю людей. Але памʼять про них житиме вічно в серцях вільних українців у вільній і процвітаючій Україні.